Політична
У разі відсутності в населеному пункті нотаріуса заповіт може бути посвідчений посадовою особою сільської, селищної, міської ради, у разі перебування особи на лікуванні в медичному закладі посвідчується головним лікарем, його замісниками або черговими лікарями, у разі перебування у місцях позбавлення волі посвідчується начальниками місць позбавлення волі, заповіти громадян України, що перебувають за кордоном, посвідчуються посадовими особами консульських установ України, тощо.
Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо у заповідача немає змоги з’явитися до нотаріальної контори то він має право запросити нотаріуса додому. Однак якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.
Спадкоємцем за заповітом може бути одна або кілька особі, як та особи, які входять, так і ті, які не входять до кола спадкоємців за законом, а також держава або окремі державні, кооперативні та інші громадські організації.
Під час укладення заповіту нотаріус зобов'язаний встановити дійсне волевиявлення особи та роз'яснити їй правові наслідки.
Розпорядження заповідача мають бути викладені ясно і чітко, з тим щоб не викликати сумнівів або суперечок після його смерті, та містити вказівку лише на те майно та майнові права, які підлягають успадкуванню. Якщо нотаріус записував текст заповіту зі слів заповідача власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, то по завершенні цей заповіт має бути прочитаний вголос заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, його посвідчення повинно відбуватися при свідках.
Заповіт складається в двох примірниках. За бажанням заповідача заповіт може складатися в більшій кількості примірників. Один з них зберігається в нотаріальній конторі, інший (інші) видається заповідачу. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, внести до нього зміни, скласти новий. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не поновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Скасування або зміна заповіту проводиться шляхом подання про це заяви нотаріусу, завідуючому державним нотаріальним архівом, або іншим уповноваженим посадовим особам. У разі втрати заповіту за письмовою заявою зацікавленої особи видається дублікат втраченого документа.
Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
За посвідчення заповіту державні нотаріуси справляють державне мито у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Приватні нотаріуси справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю.
Які є види заповітів?
частковий заповіт, яким охоплена не вся спадщина, а лише її частка;
натуральні заповіт, коли кожному спадкоємцю буде визначено, яке майно перейде у його власність після смерті заповідача;
пропорційний заповіт, коли частка спадкоємців визначається рівними або не рівними долями;
змішаний заповіт, коли частину майна заповідач залишає конкретним особам, а іншу ділить між спадкоємцями на пропорційній основі. До змішаних можна віднести і натуральні заповіти коли частина майна залишається не заповіданою, тощо.
заповіт з умовою, коли виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, обумовлене наявністю певної умови як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою. Умова, зазначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Також, передбачене існування заповітів з позбавленням права на спадкування з вказівкою причин усунення від права на спадкування та без зазначення причин усунення від права на спадкування, шляхом не зазначення у заповіті;
заповіт із заповідальним відказом, коли заповідач зобов'язує спадкоємця придбати і передати відказоодержувачу (вказаній іншій особі) будь-яке майно, виплатити йому певну суму грошових коштів, надати право довічного користування будинком або його частиною, тощо;
заповіт із покладенням на спадкоємців інших обов’язків, якщо заповідач зобов'яже спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання, тощо;
заповіт з встановленням сервітуту, якщо заповідач встановлює у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб;
заповіт з під призначенням спадкоємців, коли заповідач призначає іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме останню або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті;
заповіт подружжя - подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті;
секретний заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення нотаріуса з його змістом;
заповіт з участю свідків;
особистий заповіт.
Зверніть увагу, що закон визначає коло осіб, які користуються правом на обов’язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту! Зокрема, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом.
