Політична
26 апреля 2010 года в 11.00 около здания Областного Дома Профсоюзов по пр. Ушакова 25 состоится митинг в рамках Всеукраинской акции протеста против принятия Верховной Ралы Украины антирабочей версии Трудовго кодеса.
На митинге планируется принять обращение к депутатам ВРУ, а также передать председателю Облсовпрофа Лазнику критические замечания по проекту Трудового кодекса (№, автором которого являются В. Хара (председатель ФПУ) и А. Стояна (депутат ВРУ от фракции ПР).
Нижченаведенні положення Трудового кодекса дозволяють переконатись у цьому.
1. Необмежений робочий час.
“Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни” (ч. 3 ст. 143).
„Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався – нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав”(ч. 4 ст. 143).
Натомість чинний КЗпП передбачає, що нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50). Робота понад встановлену тривалість визнається понадурочною (ч. 1 ст. 62) і оплачується у подвійному розмірі (ч.1 ст. 106). Підсумований облік робочого часу тривалістю більше 8 годин може бути встановлено лише за погодженням з профспілкою (ст. 61).
2. Дискримінація за місцем роботи.
Запроваджується дискримінаційна для працівників категорія „суб’єктів малого підприємництва” (до 20 осіб), на які поширюються особливі умови регулювання.
„Про зміну істотних умов праці (крім умов оплати праці) працівник суб’єкта малого підприємництва повинен бути повідомлений не пізніш як за два тижні” (ч. 1 ст. 303)
„…працівник попереджається про наступне звільнення не пізніш як за два тижні…” (п. 1 ч. 2 ст. 303)
„Роботодавець - суб’єкт малого підприємництва самостійно затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку…” (ч.1 ст. 301)
„…не встановлюється броня для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту, та норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів” (ч. 1 ст. 302).
„Звільнення неповнолітніх працівників суб’єкта малого підприємництва проводиться без отримання згоди служби у справах дітей” (ч. 4 ст. 303).
Суперечливі положення обгрунтовуються необхідністю підтримки малого підприємництва. Втім навіть експерти авторитетної проліберальної Міжнародної фінансової корпорації серед перешкод на шляху розвитку бізнесу називають недосконалу систему оподаткування та інфляцію. Не виключено, що власники будуть фіктивно ділити свої підприємства.
Згідно норм КЗпП, роботодавець зобов’язаний повідомити про зміну умов праці за два місяці (ч. 3 ст. 32). Про подальше звільнення працівник повідомляється теж у двомісячний строк (ч. 1 ст. 49-2). Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом і профспілкою за поданням роботодавця (ч. 1 ст. 142). Законодавство не передбачає жодних виключень з цих правил.
3. Нормативні акти роботодавця.
„Роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень” (ч. 1 ст. 13).
„Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно” (ч. 2 ст. 13).
„Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця…” (ч. 3 ст. 13).
Роботодавцеві буде вигідніше видавати нормативні акти роботодавця, а не колективний договір. Бо їх можна прийняти в односторонньому порядку і за їх порушення не передбачена відповідальність. А за порушення колдоговору згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про колективні договори і угоди” передбачено штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До того ж роботодавець отримає право визначати численні додаткові (факультативні) умови трудового договору, зокрема, уведення плати за навчання, дрес-код, мова спілкування. Сама можливість прийняття колективного договору в односторонньому порядку суперечить здоровому глзду і науці трудового права, адже колективний договір - це форма соціального партнерства.
У чинному КЗпП подібні норми відсутні.
Организаторами акции являются представители профсоюзов города Херсона и общественности.
Контакт: Трубаев Игорь – представитель независимого профсоюза «Захист Праці» в городе Херсоне. Тел. 0665490536
На митинге планируется принять обращение к депутатам ВРУ, а также передать председателю Облсовпрофа Лазнику критические замечания по проекту Трудового кодекса (№, автором которого являются В. Хара (председатель ФПУ) и А. Стояна (депутат ВРУ от фракции ПР).
Нижченаведенні положення Трудового кодекса дозволяють переконатись у цьому.
1. Необмежений робочий час.
“Максимальна тривалість щоденної роботи за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 12 годин. За наявності письмової згоди працівника допускається встановлення більшої тривалості щоденної роботи, якщо характер та умови праці передбачають періоди, коли працівник перебуває на роботі у стані очікування часу початку виконання роботи та коли працівник має можливість відпочивати протягом зміни” (ч. 3 ст. 143).
„Максимальна тривалість роботи протягом тижня за підсумованим обліком робочого часу не повинна перевищувати 48 годин. Більша тривалість роботи протягом тижня може встановлюватися колективним договором, а якщо такий договір не укладався – нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), за наявності достатніх підстав”(ч. 4 ст. 143).
Натомість чинний КЗпП передбачає, що нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ч. 1 ст. 50). Робота понад встановлену тривалість визнається понадурочною (ч. 1 ст. 62) і оплачується у подвійному розмірі (ч.1 ст. 106). Підсумований облік робочого часу тривалістю більше 8 годин може бути встановлено лише за погодженням з профспілкою (ст. 61).
2. Дискримінація за місцем роботи.
Запроваджується дискримінаційна для працівників категорія „суб’єктів малого підприємництва” (до 20 осіб), на які поширюються особливі умови регулювання.
„Про зміну істотних умов праці (крім умов оплати праці) працівник суб’єкта малого підприємництва повинен бути повідомлений не пізніш як за два тижні” (ч. 1 ст. 303)
„…працівник попереджається про наступне звільнення не пізніш як за два тижні…” (п. 1 ч. 2 ст. 303)
„Роботодавець - суб’єкт малого підприємництва самостійно затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку…” (ч.1 ст. 301)
„…не встановлюється броня для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту, та норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів” (ч. 1 ст. 302).
„Звільнення неповнолітніх працівників суб’єкта малого підприємництва проводиться без отримання згоди служби у справах дітей” (ч. 4 ст. 303).
Суперечливі положення обгрунтовуються необхідністю підтримки малого підприємництва. Втім навіть експерти авторитетної проліберальної Міжнародної фінансової корпорації серед перешкод на шляху розвитку бізнесу називають недосконалу систему оподаткування та інфляцію. Не виключено, що власники будуть фіктивно ділити свої підприємства.
Згідно норм КЗпП, роботодавець зобов’язаний повідомити про зміну умов праці за два місяці (ч. 3 ст. 32). Про подальше звільнення працівник повідомляється теж у двомісячний строк (ч. 1 ст. 49-2). Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом і профспілкою за поданням роботодавця (ч. 1 ст. 142). Законодавство не передбачає жодних виключень з цих правил.
3. Нормативні акти роботодавця.
„Роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень” (ч. 1 ст. 13).
„Нормативні акти роботодавця приймаються ним самостійно” (ч. 2 ст. 13).
„Якщо колективний договір не укладено, питання, що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавця…” (ч. 3 ст. 13).
Роботодавцеві буде вигідніше видавати нормативні акти роботодавця, а не колективний договір. Бо їх можна прийняти в односторонньому порядку і за їх порушення не передбачена відповідальність. А за порушення колдоговору згідно ч. 1 ст. 18 Закону України “Про колективні договори і угоди” передбачено штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До того ж роботодавець отримає право визначати численні додаткові (факультативні) умови трудового договору, зокрема, уведення плати за навчання, дрес-код, мова спілкування. Сама можливість прийняття колективного договору в односторонньому порядку суперечить здоровому глзду і науці трудового права, адже колективний договір - це форма соціального партнерства.
У чинному КЗпП подібні норми відсутні.
Организаторами акции являются представители профсоюзов города Херсона и общественности.
Контакт: Трубаев Игорь – представитель независимого профсоюза «Захист Праці» в городе Херсоне. Тел. 0665490536
