Політична
Херсонщина

В Херсоні у вересні відбулося обговорення проблем підвищення ефективності українського парламентаризму. Обговорення було організовано Лабораторією законодавчих ініціатив і Вестмінстерською фундацією за демократію спільно з Херсонською обласною організацією Комітету виборців України.
Головною метою громадського обговорення було виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради та збирання системних пропозицій щодо їхнього усунення. З цією метою експерти Лабораторії законодавчих ініціатив вирішили об’їздити нашу країну та поговорити «з народом», точніше, з представниками місцевих громадських організацій, експертами, журналістами.
Взагалі, Лабораторія законодавчих ініціатив, яка є добре відомою та авторитетною в Україні аналітичною установою, пройшла досить довгий шлях в розробці пропозицій покращення парламентаризму в країні. Так, експерти Лабораторії вже розробили так звану „Зелену книгу українського парламентаризму”, де були проаналізовані основні проблемні моменти наявної системи законотворчості та функціонування законодавчого органу. Саме ці проблеми й були презентовані в Херсоні експертами Лабораторії Денисом Ковриженко та Оленою Чебаненко. Експерти запропонували також для обговорення  три головні напрямки: контрольні функції парламенту, статус народного депутата та участь громадськості у законотворчому процесі.

Всі пропозиції, що прозвучали у Херсоні та інших містах країни будуть систематизовані у наступній, „Білій книзі українського парламентаризму”.
Її презентація, яка відбудеться у листопаді, буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.
Учасники обговорення виявили головні проблемні питання, що виникають навколо статусу народного депутата: зв'язок депутата з виборцями, зв'язок депутата з партією, обсяг депутатського  імунітету, матеріально-фінансове забезпечення, запобігання конфлікту інтересів.
Дійсно, закритті виборчі списки різко послабили зв'язок депутатів із виборцями. Законодавством не вирішено порядок персонального представництва депутатів й, фактично, народні депутати та фракції не мають жодних юридичних зобов’язань працювати з конкретними регіонами та виборцями. Складнощів додає нерівномірність парламентських фракцій та «орієнтованість» окремих фракцій на «свої» регіони.
Який вихід у цій ситуації можна прогнозувати?
Поки що цих виходів два: введення «імперативного мандату» (надання виборцям право відкликання народних депутатів) й зміна виборчої системи. Щодо першого шляху – за словами експертів Лабораторії законодавчих ініціатив, цей шлях порушує міжнародні стандарти. А щодо другого, існує кілька варіантів: заміна закритих списків персоніфікованою виборчою системою (напіввідкритими та відкритими списками) чи повернення до змішаної системи чи, навіть й мажоритарної.
Проблемним питанням для визначення ефективності роботи народного депутата є й його зв’язок з власною політичною партією.
На сьогодні, - констатували експерти, - існуюча практика «закріпачення» народних обранців «партійним» «імперативним мандатом» порушує демократичні стандарти та «записує» нашу країну в такий собі «пул» псевдодемократичних та відверто авторитарних країн чи навіть політичних невдах як Білорусь, Габон, Ефіопія, Замбія, Зімбабве, Індонезія, Екваторіальна Гвінея, Кот-д’Івуар, КНДР, КНР, Куба, Лаос, Малаві, Намібія, Республіка Сейшели, Тринідад і Тобаго, Фіджі, Філіппіни, Шрі-Ланка.
До речі, ми можемо порівняти поведінку народних депутатів, які є відповідальними перед виборцями та власними політичними лідерами. Саме зараз розпочався так званий бюджетний процес – дуже важливий для всіх без винятку територій країни. Місцеві ради, виборці можуть надіятися саме на своїх головних лобістів, що можуть закласти в державний бюджет фінансування на вирішення місцевих проблем. Якщо б депутати несли б якусь відповідальність перед тими, хто за них голосує, то саме у вересні відбувалися б зустрічі народних обранців з «електоратом» та систематизувалися б пропозиції й проблеми. Що ж ми бачимо зараз? Замість зустрічей – блокування парламентської трибуни та зривання роботи сесії. Які наслідки? Зривання бюджетного процесу та відкладання на «потім» вирішення місцевих проблем.
Які ж є шляхи вирішення цих проблем?
Експерти пропонують посилити роль місцевих  осередків партій у висуванні кандидатів. А саме: надати їм право висувати кандидатів, організувати голосування у невеликих «регіональних» округах, ввести квоти для представництв регіонів на  з'їздах партій при висуванні кандидатів. Серед інших шляхів, пропонувалося заборонити партіями створювати виборчі блоки чи підвищувати прохідний бар’єр для політичних блоків. Називалися також пропозиції зробити більш прозорим партійне фінансування.

В центрі обговорення було й «вічне питання» останніх дев’яти чи навіть десяти років політичного життя України: «Що ж робити з депутатським імунітетом?».
На сьогодні Конституція (стаття 80) забезпечує такі захисні механізми для наших депутатів: “Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Народні депутати України без згоди Верховної Ради України не можуть бути заарештовані, затримані, іншим чином обмежені у свободі пересування, крім випадку затримання на місці вчинення злочину”. Світова практика показує, що народні обранці користуються імунітетом й,  як правило, цей імунітет має обмежений характер. Експерти констатували у зв’язку з цим наявність кількох проблем. Зокрема, неможливість проведення без згоди парламенту низки важливих слідчих дій на етапі після порушення кримінальної справи і до пред’явлення депутату обвинувачення. Також, як виявилося, регламент Верховної Ради встановлює відповідальність лише за вчинення окремих дій, в той час як вчинення низки інших порушень (перешкоджання проведенню засідань, виведення з ладу системи голосування, позбавлення головуючого можливості ведення засідання тощо) взагалі не передбачає будь-якої відповідальності.
Проблемними є й питання фінансування та матеріально-технічного забезпечення діяльності народних депутатів.
Всім відомі факти надмірного фінансування та забезпечення різноманітними пільгами народних депутатів. Необхідно також назвати й інші проблеми. Наприклад, в процесі визначення розміру заробітної плати народного обранця не враховується якості виконання депутатом своїх обов’язків. Й на фоні масових прогулів депутатів, голосування «чергових» по зміні, блокуванні роботи парламенту, відсутності депутатів у виборчих округах – подібна проблема є наразі актуальною.
Під час обговорення змісту контрольних функцій парламенту, експерти Лабораторії проаналізували питання удосконалення контрольних процедур, що здійснюються безпосередньо парламентом, вдосконалення регулювання діяльності парламентських комітетів, підвищення ефективності роботи тимчасових слідчих комісій та підвищення ефективності контрольної діяльності народних депутатів України. Зазначалося, що в законодавстві відсутні конкретні механізми парламентського впливу на органи виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів, відсутнє також зафіксоване розмежування компетенції комітетів та визначення їх оптимальної кількості. Тимчасові слідчі комісії, на думку експертів Лабораторії, мають надмірно широкі права. Й, взагалі, й в цій площині можна зустріти прояви непрозорості депутатської діяльності. Наприклад, в українському законодавстві відсутні норми про офіційне оприлюднення текстів запитів та відповідей на них.

Викликають питання експертів й робота Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Називалися відсутність будь-яких обмежень щодо сфери компетенції Уповноваженого, і, відповідно,  виконання ним не властивих для омбудсмена завдань.
Цікавим для слухачів був й розділ, що присвячений участі громадськості у законотворчому процесі.
Експерти презентували головні напрямки реформування цього напрямку: дотримання системності державної політики у сфері «демократії участі» та належного законодавчого забезпечення базових форм участі громадськості. Як відомо, базовими формами участі громадськості є референдуми, звернення громадян, лобіювання, публічні акції, громадські обговорення та консультації, консультативно-дорадчі органи, вивчення громадської думки та дорадчі опитування, судовий захист легітимних очікувань громадян.
Серед проблем, пов’язаних з участю громадськості у законодавчому процесі експерти виділяли наступні:
- відсутність законодавчого закріплення базових принципів та підходів, а також мінімальних стандартів залучення громадян до процесу розробки державної політики;
- недосконалість або відсутність законодавчого регулювання низки найважливіших форм громадської участі.
- відсутність належного законодавчого регулювання, яке б уможливило реалізацію конституційних положень про референдум, та невідповідність регулювання процедури підготовки і проведення референдумів процедурі підготовки та проведення виборів.
- обмеженість практики врахування звернень громадян у законотворчій діяльності парламенту внаслідок  несистемного підходу до аналізу їх змісту та узагальнення проблем, що в них порушуються;
- нерівність можливостей та доступу до суб’єктів прийняття рішень з боку громадян, інститутів громадянського суспільства та бізнесу.
- відсутність правового регулювання порядку створення та діяльності консультативно-дорадчих органів у Верховній Раді та при Президентові України, диференційованість підходів та несистемність їх діяльності, залежність від політичної волі владних суб’єктів.
В заході Лабораторії законодавчих ініціатив взяли участь представники відомих та авторитетних громадських організацій Херсонщини, які жваво обговорювали проблеми поліпшення парламентаризму в країні.

Лідери нашої громади висловлювали цікаві думки та активно дискутували, часто висловлюючи протилежні думки. Одні висловлювалися за повернення мажоритарної системи виборів, інші виступали за пропорційну, але з необхідністю посилити відповідальність депутатів перед виборцями. Одні вважали, що судові органи не повинні втручатися в роботу  законодавчого органу та наводили приклад США, де ще 150 років тому було вирішено, що робота парламенту – це політична робота і судові органи не мають права втручатися в дії парламенту, тому що, диктат голови Верховного суду мало чим відрізняється від диктату любого іншого диктатора. Інші вважали, що тільки суди можуть стати на перешкоді депутатському свавіллю. Взагалі, обговорення було цікавим та корисним.